16–17 лютого 2026 року в Стокгольмі відбувся Четвертий діалог високого рівня з питань транспорту в Україні. У заході взяли участь представники понад 20 країн та міжнародних організацій.

Ключовим результатом зустрічі стало підписання угоди про створення Фонду підтримки транспорту України. Документ підписали Україна, Швеція, Литва та Канада. Захід було організовано урядом Швеції спільно з Міжнародним транспортним форумом (ITF) у межах діяльності Групи колективних інтересів для України (CIG4U).

Фонд створюється для фінансування малих та середніх проєктів з відновлення цивільної транспортної інфраструктури. Йдеться про об’єкти автомобільного, залізничного та водного транспорту, міської мобільності та пов’язаної інфраструктури. Бенефіціаром Фонду визначено Міністерство розвитку громад та територій України.

Фонд  має стати практичним інструментом для оперативного реагування на потреби сектору та реалізації конкретних проєктів в умовах постійних атак на транспортну інфраструктуру.

Транспортна мережа України зазнала значних руйнувань. За оцінками RDNA4, прямі збитки сектору становлять 36 млрд доларів США, економічні втрати — 46 млрд доларів, а загальні потреби у відновленні протягом наступного десятиліття оцінюються у 77 млрд доларів.

Під час Діалогу ще п’ять країн — Данія, Німеччина, Норвегія, Естонія та Велика Британія — приєдналися до спільної Декларації на підтримку України та її транспортного сектору.

Контекст для відбудови

Створення Фонду є важливим кроком у системному відновленні транспортної мережі України, яка є критичною як для економічної діяльності громад, так і для координації гуманітарних та проєктних потоків.

Масштаб потреб у відновленні вимагає не лише фінансових ресурсів, а й чітких управлінських механізмів їх використання. Реалізація транспортних проєктів потребує:

• якісної підготовки проєктної документації;
• прогнозованого розподілу ролей та відповідальності;
• застосування міжнародних стандартів управління;
• системного проєктного менеджменту.

У МГІК наголошують: ефективність використання міжнародної допомоги значною мірою залежить від процесних рішень та професійного управління проєктами. Саме інституційна спроможність і стандартизація підходів дозволяють забезпечити передбачуваний результат та мінімізувати ризики під час реалізації інфраструктурних програм.

Відбудова транспорту — це не лише відновлення об’єктів. Це формування стійкої системи управління, здатної забезпечити швидку та якісну реалізацію проєктів у довгостроковій перспективі.