Чи стане життєве середовище в Україні доступним для кожного?

Одним із яскравих вражень від нещодавніх поїздок за кордон є незвично велика кількість людей в інвалідних візках на вулицях європейських міст. Для них створено можливості доступу до приміщень магазинів, шкіл, лікарень, житлових будинків, та умови для пересування у транспорті. Як з такими питаннями в Україні? Фахівці МГІК проаналізували ситуацію.

Предметом для розгляду стала інформація Мінрегіону про виконання Плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища «БЕЗБАР´ЄРНА УКРАЇНА», розміщена на офіційному веб-сайті цього органу. Такий План було затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 784 і розрахований він був до 2015 року. Тобто нині вже маємо підводити підсумки і відчувати конкретні результати цього проекту. Що ж маємо?

На законодавчому рівні, здавалось би, запроваджено комплекс необхідних вимог, які забезпечують можливість проектування та будівництва об’єктів цивільного призначення, повністю пристосованих до потреб інвалідів та інших маломобільних груп населення.

Згідно з пунктом 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об’єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 № 45, проекти розробляються з урахуванням містобудівної документації, вихідних даних на проектування та з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності для інвалідів.   

Статтею 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлено відповідальність проектувальників, будівельників і замовників, органів, що проводять експертизу проектів, за передачу проектної документації, розробленої з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення. При цьому відповідальність за незабезпечення вимог доступності несе, у першу чергу, проектувальник, експерт, підрядник, інженер з технічного нагляду, а також безпосередньо замовник будівництва.

Водночас статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою визначено виключний перелік напрямків експертизи проектів будівництва, їх перевірка щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями не передбачена.

В умовах будівництва більшості об’єктів за декларативним принципом та періодичних мораторіїв на проведення планових перевірок, дотримання зазначених нормативів у новобудовах залишається проблематичним. Ще гірша ситуація з об’єктами, побудованими раніше.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про будівельні норми» застосування таких норм або їх окремих положень є обов’язковим тільки для тих суб’єктів господарювання, що провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. То ж зазначена вимога не поширюється на об’єкти, на яких не передбачено проведення будівельних робіт (існуюча забудова).

Приведення об’єктів існуючої забудови у відповідність до потреб інвалідів має бути унормовано Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яким введено положення про обов’язковість пристосування об’єктів фізичного оточення для використання цією категорією населення, а також запроваджено поняття «розумного пристосування», яке здійснюється у разі, якщо об’єкти неможливо пристосувати повністю. Відповідні заходи мають здійснюватися за рахунок власників та орендарів об’єктів існуючої забудови.

Водночас питання щодо приведення у відповідність до потреб інвалідів усіх без виключення існуючих об’єктів незалежно від призначення, часу будівництва, форми власності тощо потребує належного фінансово-економічного обґрунтування та громадського обговорення. Так, лише житловий фонд України на сьогодні становить майже 1 млрд. кв. метрів (без урахування тимчасово окупованої території АРК, м. Севастополя та частини Донецької і Луганської областей – 966,1 млн. кв. метрів). Переважна більшість його побудована ще за радянських часів, тобто без урахування вимог щодо потреб інвалідів.

З прийняттям Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» обов’язок забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин несуть співвласники пропорційно до частки майна у будинку. На скільки це можливо на цей час без підтримки держави?

Вирішення питання щодо створення безбар’єрного середовища, на нашу думку, потребує невідкладних і рішучих кроків з боку органів державної влади та місцевого самоврядування щодо:

• узгодження містобудівного законодавства та законодавства з питань захисту прав інвалідів в частині чіткого розмежування прав та обов’язків держави, територіальної громади, власників і орендарів з питань забезпечення потреб інвалідів під час проектування, будівництва та експлуатації об’єктів нерухомості;
• визначення категорій об’єктів існуючої забудови, що потребують обов’язкового пристосування до потреб інвалідів, джерел фінансування відповідних заходів та етапів їх здійснення;
• встановлення відповідальності владних інституцій, власників, балансоутримувачів і орендарів таких об’єктів за порушення установлених вимог.

Громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги, а їх інтеграція до економічних, культурних та інших взаємовідносин – є справою державної ваги. Адже ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства.